Liberation of the Daleks — пригоди Чотирнадцятого до ювілейних спешлів

Після регенерації Тринадцятої Докторки старе обличчя Девіда Теннанта в новій ітерації зникло для українських фанатів на цілий рік, до повернення в 2023-му. Проте що ж відбувалося між сценою на скелі та спешлом для Children in Need/спешлами до 60-річчя серіалу? Все це могло бути відомим лише читачам Doctor Who Magazine, адже у листопаді 2022 року після трансляції The Power of the Doctor на сторінках журналу почалась серія стрипів, яка виявилась найдовшою в історії DWM…

Liberation of the Daleks

Сценарій — Alan Barnes

Малюнок — Lee Sullivan

І от власне ця історія з дванадцяти частин (!!!) від тандему гувіанських ветеранів не просто розповідає про події після The Power of the Doctor, а буквально починається зі сцени на скелі, відразу після регенерації. Що насправді хоч абсолютно не важливо для глобального наративу, дуже добре будує ілюзію тяглості подій. По факту Liberation of the Daleks це черга абсолютно безперевних подій, що починаються в Силі Доктора і закінчуються сценою прибуття на Скаро на початку спешлу для Children in Need.

З чого випливає, що Чотирнадцятий Доктор за своє коротке життя зустрічався з далеками вдвічі частіше за свого наступника: П’ятнадцятий зустрінеться з далеками лише на сторінках стрипів від DWM в історії Corruption of the Daleks (зустрічі в його версії квест-кімнати A Dalek Awakens та грі Roblox я не враховую, проте навіть так Corruption… — єдина історія, яка оригінально створена для Доктора Ґатви).

Але повернемося до самих стрипів: не певен чи свідомо, а чи випадково Алан Барнс в Liberation of the Daleks піднімає доволі цікаву тему, яку повсяк час можна бачити в сучасних вестернах — геймифікацію страждань, втрати та геноцидів. Основною фішкою історії є те, що всі події відбуваються в межах тематичного парку, який присвячений чисто далекам, такий собі Далекленд, територія якого поділена на різні зони, в частині з яких створюються гіпотетичні сценарії штибу далеки проти лицарів круглого столу, а от в іншій — відтворюються реальні події та вторгнення далеків. І хоч це все подається працівниками парку з навчальною метою, для відвідувачів це очевидна розвага. Перетворення страждань тисяч на фановий відпочинок. Що для мене гостро перегукнулось, хоч і не з парком розваг, проте з отим самим сайтом, на якому вестерни ставлять ставки на будь-що, включаючи розвиток бойових дій в Україні, Палестині і т.д.

Проте навіть поза тим сюжетно історія працює над темою гейміфікації та знецінення чужих страждань людьми з так званого першого світу. Коли теми війни, страждання та образ агресора розмиваються у художніх творах. Мала дитина в Liberation of the Daleks, побачивши свідомого далека, не розуміючи всієї загрози, просить exterminate його, а батьки та всі навколо підтримують цю ідею. Повністю втративши відчуття загрози, бо далек для них просто “нереальний персонаж історії”. Так само як в реальному світі середньостатистичний американець чи європеєць не до кінця розуміє загрозу росіян, інколи навіть романтизуючи можливі зустрічі з російськими військовими.

Та все ж рушійною силою сюжету є більш звична для фанатів наукової фантастики тема самосвідомості та права жити штучно створених істот, а також повернення власної свідомості та втеча зі світу ілюзій назад у реальний світ. І в той час як останнє втілюють дванадцять далеків, які утримуються в підвалах парку, щоб будувати на їх розумах поведінку “штучних” далеків, один з яких “прокидається” після сну та намагається повернутися назад, тему самосвідомості штучної істоти втілює Джорджі Ґолд — конструкт з однієї із зон, яка була створена на основі головної експертки з далеків цього парку, — що приєдналася до плану далеків. Не так допомогти знищити людство, як отримати собі реальне тіло, прорватися разом далеками з віртуальних зон парку у реальний світ.

І попри всі ці теми Liberation of the Daleks насправді доволі легкий в читанні й дуже фановий. Алан Барнс ховає серйозні розмови за горою екшну та масою доволі гарного гумору. Ви б тільки знали, скільки кадрів з цього коміксу я скидав в мою з Сашою переписку чисто посміятися. Окрім того неймовірну роботу проробив і Лі Салліван, якого я дуже люблю. В принципі брати його художником на стрипи про далеків завжди безпрограшний варіант. Вони буквально головна фішка Саллівана, за яку його загалом-то й взяли в DWM у кінці 88-х для історії Planet of the Daleks. Його підхід до їх малювання розкривається в цій історії у всій красі, додаючи до подій не тільки звичних нам далеків, але й специфічні їх версії, як от графічне відтворення “вітражного” варіанту, який вперше з’явився на обкладинці до аудіовистави Order of the Daleks. Також відсиланням на минулі з’яви далеків є не просто залучення до сюжету версій зі стрипів від TV Century 21, а й відтворення специфічної верстки та оформлення, які використовувалися для цієї серії в 60-х. І це ще я не згадую про текстові посилання на фільми з Пітером Кушингом!

У висновку Liberation of the Daleks неймовірно гарна історія, що спрацює для вас на абсолютно різних рівнях: від просто комедійної пригоди Чотирнадцятого Доктора до серйозної розмови про сприйняття та реакцію на чуже страждання. Й прочитати яку я всім дуже б рекомендував.